Ми віримо

1. Святе писання
2. Істинний Бог
3. Про Сина Божого
4. Про Духа Святого
5. Про Ангелів
6. Створення Землі
7. Про гріх
8. Про людину
9. Про благодать
10. Народження згори
11. Духовне Хрещення (хрещення Духом Святим)
12. Про дари Духа Святого
13. Вогняне Хрещення
14. Закон Божий
15. Заповіді Господні
16. Закон про чисту їжу
17. Про Церкву
18. Проповідь Євангелії
19. Місія Церкви
20. Про матеріальне служіння благовістю Христовому
21. Про милостиню
22. Про друге пришестя Ісуса Христа та воскресіння мертвих
23. Останній суд Божий
24. Нова земля і нове небо

1. Святе писання.

Ми визнаємо Святе Писання Біблію та віримо, що воно було написано святими людьми під натхненням Духа Святого. Бог є його Автором. У повноті Писання Бог відкриває Себе. Метою Писання є Порятунок. Істина – Його Суть. Воно відкриває принципи, за якими Бог врятував нас і завжди залишиться фундаментальною істиною для християнського життя та найвищим стандартом і авторитетом, по якому вимірюється людська поведінка, мораль і погляди. “Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова. ” (Єг.1: 8; Єг.23: 6; 2 Сам. 23:2; Пс. 119: 3; Єре.30:2; 2 Тим. 3:16-17; 2 Пет. 1:21; Дії 1:16; 3:21; Ів. 10:35; Лук. 16:29-31; Рим. 3:1-2).

2. Істинний Бог.

Ми віримо, що є один істинний і живий Бог, нескінченний, що не має ні початку, ні кінця (1Ів.2:14), всезнаючий Дух, що існує вічно (Іс. 44:6; 45:18), Творець і Верховний Правитель неба і землі, наповнений слави і святості, гідний всякої честі, віри і любові. “Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один!” (Повт. 6: 4) (1Кор. 8: 4; Еф.4: 6) “Бог є Дух ” (Ів. 4: 24). “Його мудрости міри нема!” (Пс. 146: 5). “Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь! “. (1 Тим. 6:16)

3. Про Сина Божого.

Ми віримо, що Ісус Христос є Єдинородний син Божий, народжений раніше всякого творива, що прийшов у тілі в цей світ для порятунку людства. Йому дана всяка влада на небі і на землі, Він є вищим від усякого творива і на небі і на землі. “Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.”(Iв.1:18) “А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! ” (Мат. 16: 16). “Щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних…” (Фил. 2: 10) Син Божий є: Господь і Бог. “За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!… А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!” (Ів. 20: 26-29) “Що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.” (Рим. 9: 5) Вічний і був від початку, як і Отець. “Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.” (Ів.1:1-3) “І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав…” (Ів.17: 5, 24) Не створений, але народжений. “Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.” (Пс. 2: 7) “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.” (Ів.3:16) Примиритель із Отцем. “Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення, бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.” (2Кор. 5:18-19) Спасіння через Ісуса. “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. ” (Ів. 3:16) “І ми бачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу.” (1Ів. 4: 14) Взяв на Себе гріх світу. “Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!” (Ів. 1:29) Він воскрешає з мертвих, дає вічне життя. “Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.” (Ів.6: 40) Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Ісуса. “Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.” (Ів. 14: 6) “Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає Сина, той має Отця.” (1Ів. 2: 23) Ісус – основа новозавітнього вчення. “Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос.”(1Кор.3:11) “Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сіоні Каменя вибраного, наріжного, дорогоцінного, і хто вірує в Нього, той не буде осоромлений!”(1Пет. 2: 6) Проповідь і сила імені Ісуса “Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім’я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися..”(Дії.8: 12) “…щоб прославилося Ім’я Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа. ” (2Сол. 1: 12) Через Нього все створено. “Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.” (Ів. 1: 3) З’явився в тілі. “І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця. ” (Ів 1: 14) Має повноту Божества тілесно. “Бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества.” (Кол. 2: 9) Був роз’пятий, похоронений і воскрес. “Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням. ” (1Кор. 15: 3-4) Піднісся і сів біля Бога Отця. “Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці.” (Мар. 16: 19) “Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів, і засів на правиці величности на висоті. ” (Євр. 1: 3) Первосвященик, Заступник (ходатай), Посередник. “Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого! ” (Євр. 4: 14) “Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу. ” (1 Ів. 2: 1-2) “І до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева.” (Євр. 12: 24) Суддя живих і мертвих. “Дня, коли Бог, згідно з моїм благовістям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа. ” (Рим. 2: 16) “Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові, щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його.” (Iв. 5: 22-23) “Бо мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.”(2Кор. 5: 10) Він є той, хто хрестить Духом Святим. “І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим.” (Ів. 1: 33)

4. Про Духа Святого.

Ми віримо, що Дух Святий є обіцяний Богом Утішитель для всякої плоті. “Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.” (Ів. 14: 26) “А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене. ” (Ів. 15: 26) Дух Святий є повноцінною особою: – у Нього є розум (Рим. 8: 26) – воля (1Кор. 12: 11; Дії. 10: 19-20; 13: 2-4; 15: 28; 16: 6-7; 20: 28) – почуття (Рим. 15: 30) – Він говорить (Євр. 3: 7; Дії. 8: 29; 10: 19-20; 13: 2-4; 1Тим. 4: 1; Об. 3: 6, 13, 22) – навчає (1Кор. 2: 13 ) – засмучується (Еф. 4: 30; Іс. 63: 10) – Його можна образити (Євр. 10: 29) – збрехати (Дії. 5: 3) – спокушувати (Дії. 5: 9) – вгашати (1Сол. 5: 19) – Він спілкується (2Кор. 13: 13) – попереджує (Дії. 16: 6-7; 20: 22-23) – створює (Йов. 33: 4; Пс. 103: 30; Бут. 1: 2) Всюдисущий, як і Бог. “Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? ” (Пс. 133: 7) Зійшов на землю для збудування та навчання Церкви Христової. “Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.” (Ів. 14: 26) Дає духовні дари згідно зі Своєю волею. “А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви…І кожному дається виявлення Духа на користь…А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.” (1Кор. 12: 1-11) Прославляє і звіщає про Ісуса Христа. “Він прославить Мене, бо Він візьме з Мого та й вам сповістить.” (Ів. 16: 14) Сходить від Отця за вблаганням Сина Божого Ісуса Христа на тих, що слухняні (покірні) Божій волі. “А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.” (Дії 2: 33) “І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував” (Ів. 14: 16)

5. Про Ангелів.

Створені Сином Божим. “Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено! ” (Кол. 1: 16) Повинні вклонятися Синові Божому. “І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.” (Євр. 1: 6) Їм не можна поклонятись. “І я, Іван, чув і бачив оце. А коли я почув та побачив, я впав до ніг Ангола, що мені це показував, щоб вклонитись йому. І сказав він до мене: Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися! ” (Об. 22: 8-9) Службові духи. “А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами. ” (Євр. 1: 7) “Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати? ” (Євр. 1: 14)

6. Створення Землі.

Ми віримо, що небеса і земля створені словом Бога за 6 днів. “Земля із води та водою складена словом Божим” (2Пет. 3: 5) “Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.” (Вих. 20: 11)

7. Про гріх.

Увійшов до людини через зведення диявола. “Та боюсь я, як змій звів був Єву лукавством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки, і ви не вхилилися від простоти й чистости, що в Христі.” (2 Кор. 11:3) (Бут. 3: 13) Гріх є порушенням закону Божого. “Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх то беззаконня.” (1Ів. 3: 4) “І ввесь Ізраїль переступив Закона Твого, і відвернулися, щоб не слухатися Твого голосу, і було вилите на нас те прокляття й та присяга, що написана в Законі Мойсея, Божого раба, бо ми прогрішилися Йому.” (Дан. 9: 11) Відплата за гріх – смерть. “Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім! ” (Рим. 6:23 ) “Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.” (Як. 1: 15)

8. Про людину.

Створена за образом і подобою Божою. “І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. ” (Бут. 1: 26-27) У Адамі всі згрішили і позбавлені слави Божої. “Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили. ” (Рим. 5: 12) “Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави” (Рим. 3: 23) Христос повертає людині втрачену славу і життя. “Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть ” (1 Кор. 15: 22)

9. Про благодать.

З’явилась через Ісуса Христа. “А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать. Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з’явилися через Ісуса Христа. ” (Iв.1: 16-17) Божий дар. “Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився.” (Еф. 2: 8-9) Рятівна для всіх людей. “Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса” (Тит 2: 11-13) Повнота спасаючої благодаті в Слові Божому. “Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.” (Дії 14: 3) В Крові Христа. “На хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім, що маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його, яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності” (Еф. 1: 6-8) (1Ів. 1: 7) В жертві Христа. “У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз… Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров’ю Ісусовою, новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє” (Євр. 10: 10, 19-20) В воскреслому Заступнику (ходатаї) Нового Завіту. “Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.” (1Ів. 20: 1-2) В ранах Христа. “Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися. ” (1 Пет. 2: 24) В Дусі Святому. “Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя.” (Тит 3: 5-7) Благодать для майбутніх віків. “Щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі.” (Еф. 2: 7)

10. Народження згори.

Потрібно народитися згори. “Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства. ” (Ів. 3: 3) “Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже. ” (Ів. 3: 5) Народження від води і Духа (народження згори) відбувається через покаяння (Дії 17: 30; Мар. 1: 15), хрещенням водою (Мар. 16: 15-16) та через дію слова Божого за допомогою Духа Святого (Як. 1: 18; Еф. 5: 26; Тит. 3: 4-6; 1Пет. 1: 23). “Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися” (Дії 17: 30) “Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде.” (Мар. 16: 16) “Бо народжені ви не з тлінного насіння, але з нетлінного, Словом Божим живим та тривалим.” (1Пет. 1: 23). Народження від води(водне хрещення) указує на смерть, поховання і воскресіння Ісуса Христа. Повне занурення у воду символізує смерть людини, що вірує в Сина Божого, для гріха та цього світу з його пожадливостями (Рим. 6: 3-6; Кол. 2: 12-13). Таким чином людина свідомо та добровільно вирішує за допомогою Господа звільнитись від влади гріха. Після водного хрещення ми воскресаємо для благочестивого, богобійного і праведного життя у Ісусі Христі (Кол. 2: 12-13; Еф. 2: 5-6; Рим. 6: 4, 11; 1Пет.4: 2-3; Еф. 4: 22-24). Ми віримо, що всякий віруючий, що сповідує Ісуса Христа своїм особистим Спасителем, повинен охриститися в ім’я Ісуса Христа повним зануренням у воду. “А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! ” (Дії 2: 38) “І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа.” (Дії 10: 48) (Дії 8: 16; 19: 5; Гал. 3: 27) “І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві.” (Кол 3: 17) В давньогрецькій мові, на якій написана Євангелія, слову “хрестити” відповідає слово “баптизо”, що буквально означає занурити, або погрузити у воду. Тому хрещення повинно здійснюватись через повне занурення людини у воду. Водне хрещення здійснюється через покаяння по вірі в Ісуса Христа. “А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! ” (Дії 2: 38) “А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому. І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись? А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий! І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його. ” (Дії 8: 35-38) Водне хрещення здійснюється для прощення гріхів. “А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! ” (Дії 2: 38) “А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися, і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його!” (Дії 22: 16) При водному хрещенні дається обіцянка служіння Богу з чистим, добрим сумлінням. “Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа.” (1 Пет. 3: 21) Хрещення дається людям, що досягли віку відповідальності за свої дії і осмислення та розуміння своєї віри. “А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять…” (Лук. 3: 23) “І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись? А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий! І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його. ” (Дії 8: 36-38) Водне хрещення – це обов’язковий Божий наказ. “І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим.” (Ів. 1: 33) (Мат. 28: 18-19) Сам Господь Ісус, перед тим як розпочати Своє служіння, охристився водою (Мат. 3: 13-14), сказавши: “бо так годиться нам виповнити усю правду.” (Мат. 3: 15). “Бо так” – цебто так, як Він. “Годиться” – це не пропозиція, а наказ. “Нам” – тобто усім віруючим для всіх поколінь. Необхідності водного хрещення навчали також Апостоли. “Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття? А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів…” (Дії 2: 37-38) (Дії 2: 41; 8: 16, 35-38; 10: 48; 16: 33; 19: 5; Гал. 3: 27) Люди, що приймали водне хрещення, були підготованими та свідомими у Бозі. “І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.” (Дії 8: 27-28) “Проживав же один чоловік у Кесарії, на ймення Корнилій, сотник полку, що звавсь Італійським. З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру милостиню, і завжди Богові молився…А Петро відкрив уста свої та й промовив: Пізнаю я поправді, що не дивиться Бог на обличчя…І звелів охриститися їм у Ймення Ісуса Христа.” (Дії 10: 1-2, 34, 48) Народження від Духа. Коли гріх ввійшов у людину, її дух занечистився та вмер для праведності (духовна смерть) (2Кор.7: 1; Рим. 7: 11; Еф. 2: 1-3, 5; Кол. 2: 13). Людина стала тілесною та почала жити не за духом, а за тілом (Рим. 7: 14-15, 23-24; 8: 5-8), виконуючи вчинки тіла (Гал. 5: 19-21) та приносячи плід смерті (Рим.7: 5). Коли людина, бувши грішною та духовно мертвою, розкаюється у своїх вчинках і приймає вірою Ісуса Христа, як свого Господа і спасителя (1Ів. 5: 1), тоді починається її духовне відродження (народження від Духа). Людина вмирає для гріха, щоб жити для праведності (Гал. 2: 17-19; Рим. 6: 11; 8:10). Дух Святий за допомогою Слова Божого (Як. 1: 18; 1Пет. 1: 23; Тит. 3: 4-6) розпочинає Свою роботу на освяченням і очищенням людини від гріха, таким чином відроджуючи її дух (Як. 1: 18; Еф. 5: 26; Тит. 3: 4-6; 1Пет. 1: 23; 1Сол. 4: 3-5). Дух людини оживає для Бога і праведності, що робить її здатною приносити плід духа (Гал. 5: 22-25). Отже, Дух Святий навчає людину за допомогою Слова (Ів. 14: 26; 15: 26; 16: 13; 1Кор. 2: 10-13; 1Ів. 2: 27; Еф. 1: 17), внаслідок чого вона внутрішньо перероджується, тобто стає духовною людиною, народженою від Духа. Така людина не грішить (Рим. 6: 22), але живе праведно і благочестиво, ходить і живе за духом (Рим. 8: 1, 4; Гал. 5: 16), умертвляючи тілесні вчинки (Кол. 3:5). Така людина є народженою від Духа і водиться Духом (Ів. 3: 6; 1Ів. 3: 9; Рим. 8: 14) У народженні від Духа також велику вагу має хрещення Духом Святим із ознакою інших мов, оскільки підкріпляє нас у боротьбі з гріхом (Рим. 8: 26), навчає нас (Ів. 14: 26), дає дари Святого Духа для збудови кожного християнина окремо, а також всієї Церкви (1Кор. 14: 4).

11. Духовне Хрещення (хрещення Духом Святим).

Ми віримо, що хрещення Духом Святим – це виконання Божої обітниці через пророка Йоїля. Хрещення було пережите Апостолами день П’ятидесятниці, коли вони почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Доказом хрещення являється сповнення усіх віруючих духовною силою та говорінням на інших мовах. Ми віримо, що і в наш час дари Святого Духа діють в церкві. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче. “Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.” (Дії 2: 39) “Я христив вас водою, а Той вас христитиме Духом Святим.” (Мар. 1: 8) “І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.” (Дії 2: 3-4) Господь Ісус є той, Хто хрестить Духом Святим. “І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим. І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син!” (Ів. 1: 33) Всі, хто увірував, мають бути хрещені Духом Святим. “А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!” (Дії 2: 38) “І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов, та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? ” (Дії 19: 1) Людина може бути охрещена Духом Святим після або до водного хрещення. “А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!” (Дії 2: 38) “Як Петро говорив ще слова ці, злинув Святий Дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані віруючі, що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар Духа Святого пролився також на поган! Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували… Петро тоді відповів: Чи хто може заборонити христитись водою оцим, що одержали Духа Святого, як і ми?” (Дії 10: 44-47) Хрещення Духом Святим супроводжується ознакою інших мов. “І з’явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. ” (Дії 2: 3-4) “А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! ” (Дiї. 19: 6) “Бо чули вони, що мовами різними ті розмовляли та Бога звеличували…” (Дiї. 10: 46) Хрещення Духом Святим дається через віру і молитву. “Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього? ” (Лук. 11: 13) “Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру?” (Гал. 3: 2)

12. Про дари Духа Святого.

Дари Духа даються по волі Божій. “І кожному дається виявлення Духа на користь. Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче. ” (1 Кор. 12: 7-11) Церква повинна ревнувати про дари Духа Святого. “Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати” (1Кор. 14: 1) “Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу! ” (1 Кор. 12: 31)

13. Вогняне Хрещення.

Ми віримо, що вогняне хрещення є випробуванням нашої віри та вірності. “Я хрищу вас водою на покаяння, але Той, Хто йде по мені, потужніший від мене: я недостойний понести взуття Йому! Він христитиме вас Святим Духом й огнем. ” (Мат. 3: 11) “Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись.” (1 Пет. 4: 12-13 ) “Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.” (Як 1: 2-3) Вогняне хрещення також включає випробування стражданнями, які трапляються на вузькому шляху слідування за Ісусом. “А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п’ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся? Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.” (Мар. 10: 38-39) “Дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха” (Євр. 12: 2-4) “Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви. А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!” (2Сол. 1: 4-5) (Лук. 21: 19; Ів. 15: 20; Дії 14: 22) Кожен член Церкви повинен взяти свій хрест і слідувати за Ісусом Христом. “І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.” (Мат. 10: 38) “Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування” (Як 1: 1) Повинен бути вірним аж до смерті, щоб отримати вінець життя. “Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в’язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя!” (Об. 2: 10) Члени Церкви повинні стерегтися хитрої майстерності спокуси, глибин сатанинських і явлення бісівських духів під виглядом ангелів світла, щоб не потрапити в сітку спокуси. “І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла! ” (2 Кор. 11: 14)

14. Закон Божий.

Великі принципи закону Божого втілені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. Вони виражають любов Божу, Його волю і Його намір щодо поведінки і взаємин людей та є обов’язковими для всіх людей у всі часи. Ці заповіді є основою завіту Божого з Його народом і мірилом на суді Божому. За допомогою дії Святого Духа вони указують на гріх і пробуджують відчуття потреби в Спасителі. Спасіння досягається через віру в Ісуса Христа, дотримання Божих заповідей і послух та покору Його волі. Такий послух приводить людину до тих почуттів і дій, які були в Христі Ісусі. Дотримання заповідей є доказом нашої любові до Бога і свого ближнього. Це основні принципи віри, що діє любов’ю, на яких затверджується весь закон і пророки. “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все. Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.” (Мат. 5: 17) “Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!” ( Фил. 2: 5) “Що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо. Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі.” (1Ів. 5: 2-3) “А хто Його заповіді береже, той у Нім пробуває, а Він у ньому.” (1Ів. 3: 24) “Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.” (Рим. 7: 12) “Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей.” (1Кор. 7: 19) “Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.” (Мат. 22: 37-40)

15. Заповіді Господні.

Ми віримо, що 10 Заповідей (свідоцтво, одкровення Боже (Вих. 25: 21), написані самим Богом на двох кам’яних скрижалях, є основою поведінки для людини, яка служить Богу згідно Його волі. Виконання Заповідей дає людині право на древо життя і вільний вхід у вічне місто. “Блаженні, хто виконує заповіді Його, щоб мати право на древо життя і увійти брамами в місто” (Об. 22: 14). Перша заповідь “І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною! ” (Вих. 20: 1-2) “А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: Котра заповідь перша з усіх? Ісус відповів: Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог Бог єдиний. І: Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша!” (Мар. 12: 29-30) Забороняє мати іншого бога, окрім Єдиного. “Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного. Бо хоч і існують так звані боги чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів, та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.” (1Кор. 8: 4-6) Що може бути богом в нашому житті. “Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.” (Мат. 6: 24) “Їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі… Вони думають тільки про земне!” (Фил. 3: 19) “Тоді він несеться, як вітер, і перейде, і згрішить, бо зробить за бога свого оцю силу свою.” (Авак. 1: 11) Пристрасті як: любостяжання (любов і прагнення до багатства, матеріалізм), обжерливість (ласощі, пияцтво), гордість і пихатість (дуже висока думка про себе, про свій розум, красу, багатство), поклоніння знаменитостям (кумирам) цього світу, спорт, кіно, та інше подібне до цього, Слово Боже називає ідолами (іншими богами), яких людина має в своєму серці та є порушенням заповіді. “Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних.” (Кол. 3: 5) “Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.” (Рим. 12: 3) “Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!” (1Кор. 6: 9-10) (Еф. 5: 5; Об. 21: 8) Забороняє звертатися до чаклунів і чарівників. “Не звертайтесь до духів померлих та до ворожбитів, і не доводьте себе до опоганення ними. Я Господь, Бог ваш!” (Лев. 19: 31) “А коли вам скажуть: Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають, то відповісте: Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих? ” (Іс. 8: 19) Друга заповідь “Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.” (Вих. 20: 4-6) Не можна робити собі зображень, вирізьблень чи статуй людей, небесних світил або тварин для служіння та поклоніння їм. “Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки.” (Дії 17: 29) “І славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.” (Рим. 1: 23) “І промовляв Господь до вас із середини огню, голос слів ви чули, та виду ви не бачили, окрім голосу… І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з середини огню, щоб ви не зіпсулися, і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана, зображення самця чи самиці, зображення всякої худобини, що на землі, зображення всякого крилатого птаха, що літає під небом, зображення всякого плазуючого по землі, зображення всякої риби, що в воді під землею, і щоб ти, звівши очі свої до неба, і побачивши сонце, і місяць, і зорі, усе військо небесне, щоб не був ти зведений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій, приділив їх усім народам під усім небом.” (Повт.4: 12-19), (Іс.44: 9-19, Дан.3: 1, Ав.2: 18, Иер.10: 3-5) Бог ревнитель. Ті, що ненавидять Бога несуть на собі покарання до третього і четвертого роду. “Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях.” (Чис. 14: 18) “Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене.” (Вих. 20: 5) Ті, що люблять Бога і виконують заповіді Його отримують милість і благословіння до 1000 родів. “…і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.” (Вих. 20: 4-6) “Бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід!” (Пс. 99: 5) “А милість Господня від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і правда Його над синами синів, що Його заповіта додержують, і що пам’ятають накази Його, щоб виконувати їх!” (Пс. 102: 17) Третя заповідь “Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.” (Вих. 20: 7) Не можна промовляти ім’я Господа Бога, якщо цього не потрібно, також в пустих розмовах, божитися, присягатися або пророкувати неправдиво. Потрібно вимовляти Боже ім’я тільки усвідомлено, зі щирим наміром, в потрібному контексті та для корисної з точки зору Слова Божого цілі. “І привів Я його, прокляття, говорить Господь Саваот, і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його.” (Зах 5: 4) “Бо лжу вони вам пророкують Ім’ям Моїм, Я їх не посилав, говорить Господь.” (Єре. 29: 9) “Бо Я не посилав їх, говорить Господь, і вони пророкують неправду в Ім’я Мої, щоб Я вигнав вас, і погинете ви та пророки, що вам те пророкують!…” (Єре. 27: 15) Четверта заповідь “Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.” (Вих. 20: 8-11) Про суботу потрібно не тільки пам’ятати, але і святити її. “Пам’ятай день суботній, щоб святити його! ” (Вих. 20: 8) Милосердний Творець після шести днів творіння світу спочив в сьомий день і установив суботу днем спокою для всіх людей як пам’ятку про творіння. Четверта заповідь незмінного закону Божого вимагає дотримання сьомого дня суботи як дня спокою, богопоклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи. Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого відкуплення у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності і передчуття нашого вічного майбутнього життя в царстві Божому. Субота – це постійне Боже знамення вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу з вечора до вечора, від заходу до заходу сонця, є урочистим спогадом здійсненого Богом творіння і викуплення. “І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив. ” (Бут. 2: 1-3) “І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх. ” (Єзе. 20: 12) “І святіть суботи Мої, і вони стануть знаком поміж Мною та між вами, щоб пізнати, що Я Господь, Бог ваш! ” (Єзе. 20: 20) Спочинок у цей день виявляє любов і повагу до Бога-Творця, що і Сам спочивав сьомого дня. “І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.” (Бут. 2: 2) “Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі.” (1Ів. 5: 3) Повний відпочинок від усіх своїх справ і забаганок вказує на майбутній вічний спокій у Царстві Божому, коли кожен, хто ввійшов у нього, повністю заспокоїться від всіх своїх діл. “Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце!” (Іс. 58: 13-14) “Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.” (Євр. 4: 9-11) Євангеліє оповідає про безліч випадків, коли Ісуса Христа звинувачували в порушенні закону суботи. Але Ісус Христос ніколи не порушував святості цього дня. Він авторитетно дає дійсне його тлумачення: “І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи.” (Мар. 2: 27). В часи Ісуса вчителі закону впровадили в обов’язкове виконання та дотримання свої людські передання та постанови (Мат. 15: 2; Мар. 7: 3-4), що не мали підтвердження у Слові Божому. Таким чином, вони спотворили Слово Боже, додаючи до нього те, що не було потрібним (Повт. 4: 2; 12: 32 Прип. 30: 6), зав’язуючи людям важкі тягарі для виконання та дотримання (Іс. 28: 13; Лук. 11: 46; Мар. 7: 6-13). Саме ці передання та постанови людей Ісус порушував, даючи зрозуміти, як саме потрібно дотримуватись цієї заповіді. Христос вважає законним “в суботу добро робити”, а не зло, “душу врятувати”, а не “погубити”. “А до них промовляє: У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити? Вони ж мовчали.” (Мар. 3: 4). Ця заповідь залишилася необхідною для виконання для всіх учнів Христових в усі часи. “І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав. День той був Приготування, і наставала субота. А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його. Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.” (Мар. 3: 4; Дії. 16: 13) “Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу. Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться.” (Матв.24: 20-22), (Іс.56: 6-7; Іс. 66: 22-23) “Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок. Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.” (Євр. 4: 9-11) Субота є днем Господнім і днем священних зборів. “А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я Господь, що освячує вас! І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред народів її! Шість день буде робитися праця, а дня сьомого субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто робить роботу за суботнього дня, той конче буде забитий! І будуть Ізраїлеві сини додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь. Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого перервав працю та спочив.” (Вих. 31: 13-17) “Шість день буде робитись робота, а дня сьомого субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших!” (Лев. 23: 3) Потрібно трудитися шість днів, а сьомий день присвячувати Господу Богу. “А він сказав до них: Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти печіть, а що будете варити варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку.” (Вих. 16: 23) П’ята заповідь “Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!” (Вих. 20: 12) Потрібно любити і поважати своїх батьків і слухатися їх добрих порад. “Проклятий той, хто легковажить свого батька та свою матір! А ввесь народ скаже: амінь! ” (Повт. 27: 16) “Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе! Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею, щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!” (Еф. 6: 1-3) “Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!” (Кол. 3: 20) Коли батьки постаріють, то потрібно бути їм опорою і піклуватися про них. “Син! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його. Хоч би він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй ним при повноті сили твоєї, бо милосердя до батька не забудеться; не дивлячись на гріхи твої, добробут твій примножиться. В день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої.” (Сир 3: 12-15) Відповідальність дітей. “Хто залишає батька, той – те саме, що богохульник, і проклятий від Господа, хто дратує матір свою. ” (Сир. 3: 16) “І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий. ” (Вих. 21: 17) Шоста заповідь “Не вбивай! ” (Вих. 20: 13) Забороняється вбивати інших або себе. Не можна різними вчинками або пороками скорочувати собі або іншим життя або псувати здоров’я. Потрібно приборкувати гнів і не ображати інших. Потрібно жити зі всіма в мирі і згоді. “Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній.” (Мат. 5: 21-22) “Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б.” (1 Ів. 3: 15) Наша війна – духовна. “Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.” (Еф. 6: 11-12) Аборт. Шоста заповідь забороняє віднімати життя не тільки у людини, що вже народилася, але і тієї, що ще знаходиться в утробі матері, оскільки з моменту зачаття утворилося життя. “І промовив до неї Господь: Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені…” (Бут. 25: 23) “Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!” (Єре. 1: 5) “Коли ж він те подумав, ось з’явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.” (Мат. 1: 20). “А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б.” (1 Іоан 3:15) Сьома заповідь “Не чини перелюбу! ” (Вих. 20: 14) Ця заповідь вимагає чистоти розуму і тіла. Забороняється порушення подружньої вірності і всіляка незаконна і нечиста любов, дошлюбні статеві відносини (блуд). Потрібно дотримувати чистоту думок і бажань. Потрібно уникати всього, що може викликати нечисті відчуття (у собі і в інших): безсоромні анекдоти, картини, фільми, книги, пісні, танці і непристойний одяг. “Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.” (Евр. 13: 4) “Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою ті тілом, і духом.” (1Кор. 7: 34) “Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність.” (1Тим. 2: 9-10) “А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування. Знайте бо це, що жаден розпусник, чи нечистий, або зажерливий, що він ідолянин, не має спадку в Христовому й Божому Царстві!” (Еф. 5: 3-5) (Повт. 22: 21; 23: 17; Лев. 19: 21; 1Кор. 6: 9) Восьма заповідь “Не кради! ” (Вих. 20: 15) Не можна красти, обдурювати, брати без дозволу. Потрібно працювати чесно. “Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному.” (Еф. 4: 28) Дев’ята заповідь “Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!” (Вих. 20: 16) Не можна свідкувати неправдиво, брехати, обмовляти, лихословити, обіцяти і не виконувати і тому подібне. Потрібно бути чесним. “Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді.” (Ів. 8: 44) “Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного.” (Еф. 4: 25) “А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду.” (Об. 22: 15) Десята заповідь “Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!” (Вих. 20: 17) Не можна бажати чужого, заздрити, а також думати погане про інших людей. Від заздрості і поганих думок народжуються недобрі бажання та ненависть, а від них – злі справи. Вчення Ісуса Христа Десять Заповідей разом з нагірною проповіддю Ісуса Христа є основою християнського вчення про життя. Десять заповідей описують правила, за якими ми повинні жити, а в нагірній проповіді Ісус навчає нас, які духовні, душевні та моральні якості ми повинні мати. Учення Ісуса Христа не змінює Десять Заповідей, а доповнює їх. “Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.” (Мат. 5: 3-10) Біблія навчає нас відповідно до заповідей, позбавлятися гріхів, змінювати себе, щоб досягнути святості і чистоти. Вчення Ісуса Христа показує нам шлях досягнення цього виправлення. “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.” (Ів. 13: 34-35) “І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.” (Об. 12: 17)

16. Закон про чисту їжу.

Ми віримо, що Бог від створення світу розділив тварин на чистих і нечистих. Християни споживають у їжу тільки те, що є чистим та освяченим Словом Божим. “І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді. Із усякої чистої худоби візьмеш собі по семеро, самця та самицю її, а з худоби нечистої двоє: самця та самицю її.” (Бут. 7: 1-2) “Не занечищуйте душ своїх усім плазуючим, що плазує, і не зробитеся нечисті ними, і не станете нечисті ними. Бо Я Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я, і не занечищуйте душ своїх усяким плазуючим, що плазує по землі. Бо Я Господь, що вивів вас із єгипетського краю, щоб бути для вас Богом. І будьте святі, бо святий Я.” (Лев. 11: 43-45) “А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!” (Дії 10: 14) “Але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.” (Дії 15: 20)

17. Про Церкву.

Церква – це зібрання дітей Божих. Слово “церква” у грецькій мові визначена словом “еклезія” і означає: ті, що покликані. Це є ті люди, які відкликнулись на Боже покликання. Церква складається з людей, які спасені кров’ю Агнця Божого (Об. 5 : 9). “Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров’ю набув Він.” (Дії 20: 28) Церква є Нареченою і Тілом Ісуса Христа. “Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала! І їй дано було зодягнутися в чистий та світлий вісон, бо віссон то праведність святих. І сказав він мені: Напиши: Блаженні покликані на весільну вечерю Агнця! І сказав він мені: Це правдиві Божі слова!” (Об. 19: 7-9) “І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!” (1Кор. 12: 27) Головою Церкви є Ісус Христос. “Яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе,… І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви, а вона Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!” (Еф. 1: 20, 22-23) Церква є Дім Божий. “А коли я спізнюся, то щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди.” (1Тим. 3: 15)

18. Проповідь Євангелії.

Ми віримо, що місія Ісуса Христа на цьому світі полягала у викупленні людства від гріха і явленні Божої любові до людини. Він послав віруючих проголошувати всім людям Благу Звістку про те, що Він помер за їх гріхи, що Він воскрес для їх виправдання і що Він живе сьогодні як їх Єдиний Рятівник і Господь. Для здійснення цієї місії Він наділив Своїх послідовників силою Духа Святого. “Ісус Христос прийшов в світ врятувати грішників.” (1Тим. 1: 15) (Іс. 53: 4-5; 1 Кор. 15: 3; Тит 2: 14; Гал. 3: 13). “Бо Син Людський прийшов знайти і врятувати загибле.” (Лук. 19: 10) (Ін. 3: 17; Дії. 5: 31; Евр. 7: 25; 1Пет. 1: 18-20). “Йдіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню.” (Мар. 16: 15)

19. Місія Церкви.

– проповідь Євангелії Ісуса Христа – допомога в порятунку від гріхів – хрещення і сповнення Духом Святим – уздоровлення від хворіб – повчання християн у вірі для святого життя і служіння людям. – допомога нужденним; багатодітним, інвалідам, людям похилого віку, самотнім, сиротам і вдовам. Ми віруємо в особливу місію Церкви на землі, виражену Христом у великому дорученні: “І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде.” (Мар. 16: 15-16) За допомогою духовних дарувань і зміненого Христом життя, а також милосердя і чесноти, християни поширюють Благу Звістку і любов Божу на землі, запрошуючи світ до порятунку.Ми віруємо у внутрішню місію Церкви як Дому Духовного при дії кожного члена для збудування самих себе в любові. Бог використовує апостолів, пророків, пастирів, вчителів і місіонерів, щоб кожен зі святих удосконалювався в міру повного зросту Христового.

20. Про матеріальне служіння благовістю Христовому..

Десятина. Існувала до закону Мойсея. “І Аврам дав йому десятину зо всього.” (Бут. 14: 20) “І склав Яків обітницю, говорячи: Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись, і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом, і цей камінь, що я поставив за пам’ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, щодо десятини, дам десятину Тобі!” (Бут. 28: 20-22) Під час закону Мойсея. “А всяка десятина з землі, з насіння землі, з плоду дерева, Господеві воно, святощі для Господа!” (Лев. 27: 30) У часи пророків. “Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: Чим ми Тебе обманили? Десятиною та приносами!” (Мал. 3: 8) Ісус не відмінив десятину. “Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м’яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.” (Мат. 23: 23) У Новому Завіті десятина існує як розмір мінімального фінансового присвячення Господу і Церкві. “Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.” (Рим. 3: 31) “А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських. А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду.” (1Кор. 16: 1-2) “І тут люди смертельні беруть десятину, а там той, про якого засвідчується, що живе. І, щоб сказати отак, через Авраама і Левій, що бере десятини, дав сам десятини.” (Євр. 7: 8-9) Пожертвування даються понад десятину і за добровільним бажанням серця. “Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським, що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости; бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую, із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим. І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої.” (2Кор. 8: 1-5) “А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком, як написано: Розсипав та вбогим роздав, Його справедливість триває навіки! А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої, щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку. Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові.” (2 Кор. 9: 6-12)

21. Про милостиню.

Потрібно здійснювати милостиню.Милостиня – це добровільне пожертвування нужденним людям. “Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!” (Гал. 6: 10) “Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу.” (Як. 1: 27) Повинна здійснюватися таємно. “Щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.” (Мат. 6: 4) Повинна здійснюватися в ім’я Господа Ісуса Христа. “Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.” (Мат. 25: 40) “І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві.” (Кол. 3: 17)

22. Про друге пришестя Ісуса Христа та воскресіння мертвих..

Христос прийде за Церквою, живі зміняться, мертві воскреснуть. “Та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!” (Дії 1: 11) “Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом.” (1Сол. 4: 16-17)

23. Останній суд Божий

Після свого приходу Христос буде судити живих і мертвих згідно їхніх вчинків. “Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з’явився, не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих. І Він нам звелів, щоб народові ми проповідували та засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих.” (Дії 10: 40-42) “І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми. І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками.” (Об. 20: 12-13) Смерть друга – озеро вогняне. Сатана, його ангели та засуджені на останньому суді Божому люди будуть віддані другій смерті – озеру вогняному. “Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне…” (Об. 20: 14-15)

24. Нова земля і нове небо..

Церква Христова є новий Єрусалим, Сіон, царі і священики Нової Землі. “І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося! І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні! І сказав Він мені: Сталося! Я Альфа й Омега, Початок і Кінець. Хто прагне, тому дармо Я дам від джерела живої води.” ( Об. 21: 1-6) Спасенні народи будуть ходити у світлі нового Єрусалима. “І народи ходитимуть у світлі його, а земські царі принесуть свою славу до нього.” (Об. 21: 24)